Егоїстичний ген (Egoїstichnij gen)

«Егоїстичний ген» — перша і водночас визначна книжка Річарда Докінза, що досі залишається найвідомішою його працею і навіть через 40 років інтригує та не втрачає своєї актуальності. «Ми є машинами для виживання — самохідними роботами, що сліпо запрограмовані на збереження егоїстичних молекул, відомих як гени», — саме так проголошує автор. У чому ж полягає «егоїстичність» генів? Чому вчений так безжально висловлюється про людей? Які погляди відстоює? Річард Докінз наполягає на тому, що саме ген, а не особина є одиницею природного добору. Несподівано, чи не так? Але це ще не все. Альтруїзм автор пояснює не підсвідомим намагання зберегти вид, а саме егоїстичністю генів: вони вдаються до найвигіднішої стратегії, щоб залишити у вічності часточку себе. Більше того, Докінз — той, хто вперше ввів поняття «мем», що є аналогом гена в живому організмі, але не на рівні біології, а на рівні культури. І якщо ми впевнені, що тільки залишивши потомство, продовжимо себе у вічності, то Докінз стверджує, що це геть не так: через кільканадцять поколінь від наших генів і сліду не буде, а от меми, створені нами, справді існуватимуть вічно. Про автора: Річард Докінз — британський етолог, еволюційний біолог і відомий популяризатор науки. У 1976 році вийшла друком його книжка «Егоїстичний ген», яка й принесла авторові всесвітнє визнання. ЗМІ часто називають його «ротвейлером Дарвіна» за палке відстоювання теорії природного добору. Докінз входить до сотні найгеніальніших людей, які живуть у наш час на планеті. («Egoїstichnij gen» — persha і vodnochas viznachna knizhka Rіcharda Dokіnza, shho dosі zalishaєt'sja najvіdomіshoju jogo praceju і navіt' cherez 40 rokіv іntriguє ta ne vtrachaє svoєї aktual'nostі. «Mi є mashinami dlja vizhivannja — samohіdnimi robotami, shho slіpo zaprogramovanі na zberezhennja egoїstichnih molekul, vіdomih jak geni», — same tak progoloshuє avtor. U chomu zh poljagaє «egoїstichnіst'» genіv? Chomu vchenij tak bezzhal'no vislovljuєt'sja pro ljudej? Jakі pogljadi vіdstojuє? Rіchard Dokіnz napoljagaє na tomu, shho same gen, a ne osobina є odiniceju prirodnogo doboru. Nespodіvano, chi ne tak? Ale ce shhe ne vse. Al'truїzm avtor pojasnjuє ne pіdsvіdomim namagannja zberegti vid, a same egoїstichnіstju genіv: voni vdajut'sja do najvigіdnіshoї strategії, shhob zalishiti u vіchnostі chastochku sebe. Bіl'she togo, Dokіnz — toj, hto vpershe vvіv ponjattja «mem», shho є analogom gena v zhivomu organіzmі, ale ne na rіvnі bіologії, a na rіvnі kul'turi. І jakshho mi vpevnenі, shho tіl'ki zalishivshi potomstvo, prodovzhimo sebe u vіchnostі, to Dokіnz stverdzhuє, shho ce get' ne tak: cherez kіl'kanadcjat' pokolіn' vіd nashih genіv і slіdu ne bude, a ot memi, stvorenі nami, spravdі іsnuvatimut' vіchno. Pro avtora: Rіchard Dokіnz — britans'kij etolog, evoljucіjnij bіolog і vіdomij populjarizator nauki. U 1976 rocі vijshla drukom jogo knizhka «Egoїstichnij gen», jaka j prinesla avtorovі vsesvіtnє viznannja. ZMІ chasto nazivajut' jogo «rotvejlerom Darvіna» za palke vіdstojuvannja teorії prirodnogo doboru. Dokіnz vhodit' do sotnі najgenіal'nіshih ljudej, jakі zhivut' u nash chas na planetі.)